Бібліотека

25 листопада 2016 року у приміщенні шкільної бібліотеки Онуфріївської ЗШ I-III ступенів відбулося районне методичне об’єднання шкільних бібліотекарів.

Тамара Василівна запросила на краєзнавчо – літературну мандрівку «Наш край легендами і славою овіяний».

Літературне свято розпочалося з електронної презентації, яку підготувала бібліотекар разом з учнями 10 класів: Королем Олександром, Голобородько Вікторією, Зінченко Кариною, Драб Ангеліною, Стеценко Ангеліною, Онуфрїєнком Євгеном, Сухомінською Ілоною, Кириленко Альоною, Пономаренком Євгеном, Берестом Віталієм. Оформлено книжкову виставку «Із джерел рідної землі».

Розпочалось свято віршем нашого земляка Олександра Долини:

Білим лебедем, білим лебедем!

Україна моя над Дніпром.

Славна піснею, славна гумором,

Хліборобським своїм ремеслом.

Білим лебедем, білим лебедем!
Підіймайсь, не лякайсь висоти.

Будем вірити, щиро вірити.

Шлях ми пройдемо до мети!

Благодатна і щедра на таланти Степова Україна, зігріта ласкавим сонцем, заколисана буйними вітрами козацької вольниці безмежних просторів, які в різні пори року милують зачарований погляд подорожніх величною палітрою різнобарв’я, викликаючи захоплення не тільки навколишнім світом незбагненної природи, але й вельми цікавою історією. Саме тут на правому березі Дніпра, простяглися мальовничі куточки нашої Онуфріївщини.

Онуфріївка! Мій рідний краю!

Широкий , щедрий урожаєм,

Багатий хлібом і лісами

І невимовними красами,

На Омельничку Сухім лежить,

Ріка століттями біжить… ( О.В. Копійка)

Наш край має давню і незвичайну історію. Засновано Онуфріївку ще на початку 17 століття запорізьким відставним козаком Онуфрієнком. У 1752 році вона стає власністю Івана Хорвата- Откуртича, а у 70 роках 18 століття його нащадки продали село Михайлу Івановичу Камбурлею, який був радником, сенатором, цивільним губернатором Волині. У 1821 року, після його смерті, вся маєтність переходить у володіння графа Михайла Дмитровича Толстого, який був одружений на дочці Камбурлея. Граф Толстой успадкував села Онуфріївуку, Камбурлеївку, Лозуватку, Іванівку, тобто 13 тисяч десятин землі.

З родиною графів Толстих пов’язане заснування Онуфріївського дендропарку. Старий парк відлічує свій вік з 20 – х років 19 століття, а новий- посаджений на півстоліття пізніше. Площа парку займає 84 га, з яких 22 га займає водне дзеркало ставків.

У 1960 році Онуфріївський парк визнано пам’яткою садово – паркової архітектури XІX ст .Краса парку і на цей час милує людське око, зачаровує його відвідувачів. Маючи 200 – річну історію, парк через легенди розкриває свої таємниці.

Саме завдяки любові до своєї малої батьківщини , постійному інтересу до історичного, веденню пошукової роботи , зустрічам з односельчанами наших письменників – аматорів ми можемо познайомитися з легендами рідного краю. Легенди і перекази нашого краю зачаровують своєю красою і незвичайністю.

Не одна книга написана про наш, Онуфріївський край. Багатьох хвилювала загадковість і містичність степового краю: Віталій Постриган, Василь Сурмило «Історія Онуфріївського району», Олександр Долина «Глаза матери», Василь Сурмило «Легенди Онуфрїівщини», Микола Явтушенко «По Північному краю», Василь Манько «Моя Любов», « На вітрах віку», Ольга Копійка «Земля моїх батьків», «Про вічне», «А пам'ять не спить», «Митті життя людського», збірка «Стежками легенд. Онуфріївський парк».

Легендами багатий рідний край,

На кожнім кроці – казка старовинна,

Ти лиш шукай, збирай, спостерігай

І бережи історію Вкраїни. (О. Копійка).

Онуфріївщина славна своїм історичним минулим, але головний скарб - її люди. Благодатна наша земля дала світу великого композитора, творця безсмертної «Української симфонії» - М.М. Калачевського (с.Попівка); видатного вченог – педагога В.О. Сухомлинського (с.Василівка); визначного українського мовознавця І.К.Білодіда (с.Успенка), російську письменницю О.В.Дякову – Толкачеву (с.Омельник), прозаїка П.Ф.Ловецького (с.Куцеволівка); поетапрозаїка, дитячого письменнки, перекладача В.І.Юречка (с.Онуфріївка), українського письменнка, члена Спілки письменників України Базилесвького В.О.(с.Павлиш), поета – пісняра, члена Спілки письменників України Шевченка І.І.(с. Павлиш).

У кожного з нас своя мала батьківщина. Любов до рідного краю – це найвище патріотичне почуття. І в кожного з нас воно є. Цього ніхто не може заперечити. Любов живе у кожному серці. Як ми любимо свою рідну матір, так любимо і свою землю, свою Україну, де живемо, ходимо до школи, пізнаємо світ.

Наш земляк, відомий педагог В.О Сухомлинський один з віршів присвятив рідній Батьківщині.

Я був на далекій чужині, -

Там небо таке голубе,

Та тільки нема Батьківщини,

Нема там ,Вітчизно, тебе.

Бо в ріднім краю над землею

Чистіша і глибша блакить,

І сонце Вітчизни моєї

Яскравіше в небі горить.

Я слухав пісні на чужині,-

Хороші думки в тих словах,

Але, то не крила орлині,

Що є в наших рідних місцях

Ми хочемо, щоб наш край, де ми народилися і виросли, розквітав, як пишна троянда. Ми бачимо свою місцевість у зелених, червоних і блакитних і жовтих кольорах. У зелених – бо ми прагнемо, щоб вона зеленіла, залишалась молодою. У червоних – хочемо , щоб вона достигала, як калина в лузі. У блакитних - бо це мирне небо над головою, яке не зможуть затягти сірі хмари. У жовтих – бо це стигле колосся, яке потрібне для життя.

«Можна все на світі вибирати , сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» , - писав В. Симоненко. Першою і найдорожчоюцінністю для людини є рідна земля. Любіть цей куточок світу, де живете, нехай він назавжди залишиться в вашому серці. І де б не були, щоб не робили, не забувайте батьківської хати, свого селища. Віриться, що воно міцнішатиме, ростиме, розвиватиметься. Люди тут живуть працьовиті, бережуть пам'ять про своїх предків, бережуть минуле, із упевненістю дивляться в майбутнє.

---

---

---

СВЯТО КНИГИ

---

---

---

Невичерпне джерело поетичної душі

24 вересня у приміщенні бібліотеки Онуфріївської ЗШ І-ІІІ ступенів відбулося районне методичне об’єднання бібліотекарів. Агафонова Тамара Василівна запросила до своєї господи на хліб, на сіль, на слово щире шанованих гостей. Нагодою для цього стала вагома подія – презентація збірки поетичних творів під назвою «Душа поета», автором якої є Олександр Іванович Долина – наш земляк.

Літературне свято розпочалося з електронної презентації, яку підготувала Тамара Василівна разом з учнями десятих класів: Прилука Богдан, Харченко В’ячеслав, Ковальчук Андрій, Міняйло Аліна, Ілло Олександра, Береза Денис, Найда Надія, Постриган Віталій, Бурдельова Ольга, Жук Максим, Гога Ірина, Димяненко Артем.Свято вели Григоренко Максим та Єрмакова Дарина. Юні шанувальники поетичного слова виразно декламували вірші , а також розповідали багато цікавого про самого автора.

Олександр Долина народився 8 листопада 1934 року в мальовничій Онуфріївці, у сім’ї Тіни Василівни та Івана Пимоновича Долини. Любов до Батьківщини, до рідного краю вилилася в рядках поезії «На ладонях степи мой поселок стоит» , яка й відкриває збірку .

Дитинство поета затьмарила трагічна подія – смерть батька, якого було розстріляно в період німецької окупації. З того часу для хлопчика мама стала єдиною опорою, янголом – охоронцем, що із сивої вічності бачить своїх дітей, онуків, береже їх своєю любов’ю. Поезія «Глаза матери» - взірець поваги сина до матері.

Про юнацькі роки автора багато цікавого розповіла Зіна Михайлівна Тюрлюн – вчитель –пенсіонер Онуфріївської ЗШ, адже вона знала Олександра Івановича як надійного колегу, доброго сусіда та щиру людину

О. Долина захоплювався величчю Шевченка. Про свої почуття й переживання він розповідає у поезії «Не укоряй меня, Шевченко», яка була написана 1995 року. Поет розуміє, що російська мова не може зменшити його любові до рідної України-неньки.

Поетичні нотки в душі Олександра Івановича розбудив його вчитель Мефодій Григорович Ткач. Перші вірші поета були надруковані у збірці 1966 року «Я жінка, я травинка, я росинка». Згодом свою творчу діяльність автор продовжує у літературній студії «Перевесло», яка діяла при центральній районній бібліотеці з вересня 1994 року під керівництвом Н.В.Сороки. За словами Наталії Василівни, Олександр Іванович зробив вагомий внесок в розвиток студії: ділився з товаришами по перу своїми здобутками, презентував видані збірки власних творів. Поезія «Віват «Перевесло» , написана до річниці літературної студії, ввійшла до збірки .

З творчістю поета жителі Онуфріївки знайомі вже давно. Він спішив писати і залишити про себе пам'ять на онуфріївській землі. Його вірші про Онуфріївку, про ветеранів великої вітчизняної війни, про жінку,матір, кохання, природу рідного краю неодноразово друкувались на сторінках місцевої газети. До збірки «Душа поета» також ввійшли поезії «Безсмертний подвиг», «Ее пальто, ее глаза»(присвячена учительці Чигринець Р.А.), «Нежно и радостно люблю», «Осень», «Первая любов», «Пожелание с днем рождения сестре Ларисе», «Україно – ти віра моя!»,а завершує збірку поезія – молитва «Доброта».

Немає з нами вже поета –земляка, його серце перестало битися 3 липня 2002 року. Але його пам’ятають. За ним сумують друзі, які через рік після смерті прийшли на могилу О. Долини,щоб вшанувати пам'ять. Теплими словами поета згадують колеги на літературних зібраннях. Ганна Гога присвятила Олександру Івановичу вірш «Пам’яті брата»,в якому говорить про те, як рідній сестрі не вистачає його порад і підтримки.

Святковий захід пройшов у теплій і дружній атмосфері. Учениця 11 класу - Галайдюк Валерія вразила всіх присутніх чарівним співом. Та незабутнє враження справила на гостей презентація, під час якої пролунали поетичні слова з вуст самого поета - Олександра Івановича Долини, адже його поезія – живе джерело невпинної ріки.

На завершення Т.В.Агафонова звернулася до всіх присутніх з такими словами вдячності та побажання: «Життя людське таке коротке, як спалах іскри у Всесвіті. Тож бережіть свої душі від зла і пустоти. Хай серця ваші будуть відкриті для добра і випромінюйте добро. Бажаю кожному з вас людського щастя, добра і милосердя!»

---

Історична довідка про сім’ю М.М.Толстих

У 1821 р. після смерті М.І. Комбурлея села Онуфріївка, Камбурліївка, Лозоватка, Іванівка, Омельник стали власністю графа Михайла Дмитровича Толстого (1804-1891), який був одружений з донькою Комбурлея - Катериною. Він отримав у спадщину 13 тис. десятин землі.

Рід Михайла Дмитровича отримав графський титул при його прапрадідові - Петру Андрійовичу Толстому в 1724 р., але майже одразу втратив, і відновив його в 1760 р. при Єлизаветі І.

Граф Михайло Дмитрович Толстой займав важливі державні і громадські посади. Він - дійсний статський радник, полковник гвардії артилерії, голова імператорського товариства сільського господарства Півдня Росії М.Д.Толстой - багатий поміщик, власник будинків, цукрозаводчик, власник винокурних заводів. В 1835-1847 році проживав з дружиною в Онуфріївці. Пізніше, в зв’язку з значним розвитком промисловості переїхав в Одесу. Мав сина - Михайла та прийомну дочку - Віру.

Син М.Д.Толстого - Михайло Михайлович Толстой старший (1834-1898) тривалий час був директором Одеського міського театру і замовив віденським зодчим Ф.Фельнеру і Г.Гельмеру проект на спорудження картинної галереї. По проекту цих зодчих був збудований новий міський театр в м.Одесі. Його будівництво було здійснено сином графа Михайлом Михайловичем Толстим -молодшим (1862-1927) через десятиріччя в 1896-1897 рр.

В Одесі зараз майже кожному одеситу відомий Дім вчених, який, до речі, був заснований у 1923 р. першим на Україні. В 1870-х рр. цей будинок купив Михайло Михайлович Толстой старший для своєї палко коханої дружини Олени Григорівни Смірнової (1848-1926). У перші роки Радянської влади цей будинок змінив багатьох господарів. З 1934 р. і по наш час в ньому знаходиться Одеський Дім учених. В Михайла та Олени Толстих було два сина - Михайло та Костянтин. Для того, щоб обидва онука отримали дворянство, оскільки Смірнова була всього лиш міщанкою, Михайло Дмитрович особисто звертався до імператора Олександра ІІ.

Особливо яскравим меценатом, благодійником був останній граф з цієї гілки Толстих - Толстой Михайло Михайлович - молодший. Михайло Толстой - молодший - багатий поміщик, власник 40 маєтків в Херсонській, Харківській губерніях та в інших губерніях Росії, надвірний радник, камергер двора його Величності, правознавець за освітою, член Ради Імператорського товариства сільського господарства Півдня Росії, гласний (депутат) Одеської міської думи. З 1897 р. по 1919 р. він почесний попечитель Одеської міської публічної бібліотеки. Також з 1903 р. Михайло Толстой - молодший був засновником і головою Одеської станції швидкої медичної допомоги, що була другою у Російській імперії. У 1899 р. м. Одесі була відкрита картинна галерея графа М.М.Толстого. Вона була зібрана трьома поколіннями Толстих. В колекції знаходились картини видатних художників того часу.

Главний міської думи граф Михайло Толстой - молодший був вибраний міською думою на посаду попечителя Одеської міської публічної бібліотеки в 1897 р. і залишався на цій посаді протягом 22 років.

Тепер це Одеська державна наукова бібліотека. Вже в перший рік свого піклування (1898 р. ) Михайло Михайлович подарував бібліотеці 770 томів книг і журналів, всього ним було подаровано декілька десятків тисяч видань, їх вартість нараховувалась сумою понад 100 тисяч рублів. Після революції 1917 р. графу М.М.Толстому, як представнику класу дворянства довелось пережити багато тяжких і трагічних годин. Він втратив свої маєтки, був позбавлений графського титулу. Він ледве не був розстріляний Олександрійською повітовою ЧК. Від смерті його врятували онуфріївські селяни, які пам’ятали його добре ставлення до них.

16 грудня 1919 р., перед тим, як покинути Батьківщину написав листа -розпорядження. Цим документом граф М.М.Толстой передавав своєму любимому дітищу - Одеській бібліотеці свою особисту бібліотеку в повну власність.

В грудні 1919 р. тяжко хворий граф Михайло Михайлович Толстой і його мати - графиня Олена Григорівна Толстая вимушені були покинути Одесу, і відбути в еміграцію. Помер Михайло Михайлович Толстой - молодший в Швейцарії, в Женеві 30 серпня 1927 р.

Толсті були багатими землевласниками і впроваджували на своїх землях передові методи господарювання. В Онуфріївському маєтку була вигінна система землеробства з десятипільним посівооборотом. Був великий завод коней арденської породи. Утримувались також велика рогата худоба сірої української породи (600 голів) та вівці породи рамбульє (8000 голів). В маєтку практикувалось штучне лісонасадження. Був паровий мукомельний млин (денний помел-1000 пудів). При маєтку була метеостанція. У 1896 р. на станції Павлиш на кошти Толстих була збудована земська лікарня, яка працювала до 1987 р. В Онуфріївці на кошти Толстих були збудовані земська школа, земська лікарня, земська управа, церква та ін. З родиною графів Толстих пов’язане заснування Онуфріївського дендропарку.

Із книги В.Постригана, В.Сурмила

«Історія Онуфріївського району», Кременчук, 2011 р.

Из доклада 1909 года о «Постройке школ»: Для осуществления постройки школы от графа М.М.Толстого «сума внесена %% бумагами, ныне реализованными» -37 тысяч 431 руб. 96 к.

Коментарi